«Харків, Харків, де твоє обличчя»
Павло Тичина
Багато з нас люблять гуляти вулицями Харкова, але мало хто знайомий з їх історією та легендами. Якщо й знаємо щось, то в більшості випадків – це загальновідомі факти пам’яток міста, місць, що є візитівкою Харкова або за якими більш-менш наглядає міська влада. Зійди ми з центральних вулиць, парків чи площ, і наше око окине зовсім інший Харків: невідомий, занедбаний, десь майже втрачений. Саме про такі міські завулки йшлося на відео-екскурсії Владислава Проненка.
Аудиторії, що зібралася цього вечора у літературному музеї, були показані серії з проекту автора «Харківські завулки», які розкривають деякі факти з історії міста. Зустріч відбулася за підтримки фундації регіональних ініціатив (ФРІ). Слід зазначити, що захід проходився на вул. Багалія. Це досить символічно, бо Дмитро Іванович, ім’ям якого названа зараз вулиця, – кращий історик та справжній патріот рідного міста. Так само в усіх серіях фільму, що були показані у літмузеї, відчувається біль автора за долю Харкова.
Спочатку Проненко розповідає про історію вул. Конторської, тоді запрошує глядача на гостину до Квітки-Основ’яненка, після переносе до вул. Полтавський шлях, розповідає легенди Холодної гори.
Міхновський та Хоткевич, Хвильовий та Шевельов, Ермілов та Сковорода – герої фільму, що прославили не тільки Харків, а й усю Україну далеко за її межі. Вони внесли значний вклад у розвиток української культури.
Цього не можна сказати про радянських діячів, що раз по раз призводили до нових сліз, крові та смертей. Тих, кого вони не змогли зламати, вони вбили чи закатували. Наполегливо знищували своїх сучасників, та й не забували про архіви – їх теж підчищали згідно своїх уявлень про соціальний устрій. Що там казати: нищили еліту – носій культури, не лишаючи від неї каменя на камені, наче ті церкви, начинені вибухівкою, перетворювалися на порох.
Цвинтарі, на місці яких будують стадіон або парк відпочинку. Відеоряд складається з багатьох важких образів, автор з сумом та біллю розповідає про минулі часи. Впадає в око сучасна занедбаність багатьох харківських пам'яток: чи то Тюремний замок на вул. Маліновського, чи то Цирк на розі Дмитрієвської та Карла Маркса (Благовіщенської). Єдине одне – ще кілька років і ці пам'ятники архітектури зникнуть, а на їх місці виростуть безликі торгові центри чи житлові будинки.
Багато фактів, дрібних деталей. Що тут розповідати, треба дивитися! Доречі, 14 серій проекту є на сайті youtube.com, на якому всі охочі можуть подивитися фільми. Нажаль, роботи автора не бере на телебачення жодна з телекомпаній. Автор розповідає, що знаходити фінансування для подібних проектів дуже складно, тим паче, ідеї є, а от реалізувати їх виходить не завжди.
Яка ж основна думка серії фільмів Проненка «Харківські завулки»? Історія знаходиться поруч з нами, не тільки центральні вулиці чимось відомі, а й завулки не стоять осторонь від історичного процесу. Тут також творяться події, що з часом залишаться у літературі, на відео чи фото. Занедбані будинки, деяких вже давно немає… Так само спаплюжені долі, знищені життя. Гірко, дуже гірко...
Цей присмак ми відчуваємо кожен день у своєму житті. Час – найкращий суддя, що дає справедливі вироки, ставить на місця події та розставляє крапки над «і». Нажаль, часто дуже пізно. Тож будемо пам’ятати уроки історії, цінуючи та поважаючи внесок своїх нащадків, щоби спинити руїну та не повторювати їхніх помилок.
© Олег Пічугін
Фото:
