Сьогодні ми запросили поспілкуватися тендітну та чарівну співачку, якій вдалося пройти відстань від «молодої та талановитої» до «популярної та улюбленої» за рекордно короткий час. Зустрічаємо в гостях у Журналу «ІМХО» Христина Соловій.
ПОТРАПИТИ НА ПРОЕКТ НЕ СКЛАДНО. ВАЖЛИВО ЗНАТИ ТІЛЬКИ, З ЯКИМ КОНКРЕТНО МЕСЕДЖЕМ ТИ ТУДИ ІДЕШ
Христино, вітаю! Ви на собі відчули, що означає «прокинутися відомою». Чи бажали Ви цієї слави, коли вирішили взяти участь у телешоу «Голос країни»?
На момент участі в проекті мене переповнювало бажання розповісти українцям і всьому світові про лемківські пісні. Популярність, про яку Ви говорите, стала лиш приємним побічним ефектом.
На вашу думку, наскільки далеко зараз Ви відійшли від образу «звичайної учасниці телепроекту»?
Я ніколи не була звичайною учасницею цього телепроекту (посміхається – прим.ред.). Але він дуже допоміг мені реалізувати мою місію в досить великому масштабі. Зараз, оглядаючись на цей життєвий етап, усвідомлюю, що відійшла достатньо для того, щоб розвиватись як артист, не згадуючи про «Голос країни» як велике досягнення. Потрапити на проект не складно. Важливо знати тільки, з яким конкретно меседжем ти туди ідеш. Найбільше завдячую «Голосу країни» зустрічі зі Святославом. Не уявляю, за яких умов ми могли б з такою швидкістю і чуттєвістю знайти консенсус у творчому аспекті.
Ви часто акцентуєте на тому, що є шанувальницею свого наставника – Святослава Вакарчука. Чим саме він та його творчість є близькими для Вас?
Насамперед – це музика. Я зростала у досить-таки музичному середовищі, а поява гурту «Океан Ельзи» в історії української музики стала одним із найвизначніших факторів у ранньому становленні моєї маленької особистості. Мене вражало все в його музиці. І хоч я не розуміла, що музика буде у мене на першому місці в житті, вже тоді відчувала певну близькість і дотичність до того, що робить Святослав. Це важко пояснити (посміхається – прим.ред.).
Ви є виконавицею в жанрі фолк та, як на мене, своїми піснями несете відродження етнічних традицій. Розкажіть нам про лемківську пісню: що вона означає особисто для Вас?
У моїй родині лемківській пісні ніколи не одягали корону української народної пісенності, до моменту, коли це зробила я. До цього теж треба було прийти. По маминій лінії ми з братом маємо лемківське коріння, мабуть, не без цього факту пісні з Лемківщини так голосно в мені зазвучали. Я називаю це покликом предків, який завжди нагадує мені, хто я і звідки.
МОЇ ПІСНІ НАРОДЖУЮТЬСЯ ЯК КОШЕНЯТА: ЗАВЖДИ НЕВЧАСНО І, ЯК ПРАВИЛО, ДЕКІЛЬКА НАРАЗ
А яка музика для Вас є зовсім далекою, настільки, що за жодних умов не погодитеся її виконувати.
Бачу, Ви добре підготувались до інтерв’ю (посміхається – прим.ред.). Я б ніколи не співала те, чого не розумію чи не відчуваю. Хоч доволі часто слухаю, і мені подобається різна музика. «Російська попса» носить для мене ворожий характер, хоча і її в свій час я багато переслухала, як і більшість людей мого покоління. Це свого роду «саундтреки нульових», які лунали звідусіль, і хочеш-не-хочеш потрапляєш під цю хвилю. Можна трактувати мою позицію крізь призму патріотичних поглядів, але я для себе аж ніяк не викреслю з плейлиста музику Земфіри, гурту «Сплін» і ще деяких. «Російська попса» – це, перш за все, несмак і фастфуд у музичному аспекті, але аж ніяк не у мовному.
Хіт «Тримай», який є результатом Вашої творчості, та відео на нього сколихнули українське музичне суспільство. Кількість переглядів відеороботи на Вашу пісню на YouTube є надзвичайним навіть для давно відомих та популярних українських артистів – понад 5 мільйонів! На Вашу думку, у чому основна причина такого шаленого успіху?
Уявлення не маю.
Дозвольте нам зазирнути трохи до Вашого творчого процесу. Розкажіть, як у Вас народжується пісня?
Мої пісні народжуються як кошенята: завжди невчасно і, як правило, декілька нараз. Хоч бувають і одинаки (посміхається – прим.ред.).
Що є Вашими джерелами натхнення?
Я люблю цікаві історії: не важливо чи свої власні, чи ті, котрі стаються з моїми друзями, близькими, а чи з зовсім незнайомими людьми. Основне, щоб зачепило. Буває, що пісня народжується під впливом прочитаної книги. І хоч конкретні історії в моїх піснях не прочитуються, у них є образи, на які надихнули мене ці історії.
Якщо б ми попросили Ваших близьких друзів охарактеризувати Вас, як гадаєте, що б вони нам розповіли?
Мені теж цікаво.
Пропоную трохи пофантазувати. Якби Ви отримали чарівну паличку, яка може виконати лише одне бажання, що б Ви захотіли отримати?
Хотіла б провести хоча б один день зі своїм дідом, якого не застала за життя.
ВІДКОЛИ ПОЧАЛА ПИСАТИ ВЛАСНІ ПІСНІ, ЗАХОТІЛОСЬ ДУЖЕ БАГАТО ВСЬОГО
Чи збулася вже Ваша творча мрія? Та яким Ви бачите своє музичне майбутнє?
Я записала альбом лемківських пісень під продюсуванням Святослава Вакарчука. Років 5 тому здавалося б, що ще бажати? Але тут все тільки починається. Відколи почала писати власні пісні, захотілось дуже багато всього (посміхається – прим.ред.). Хочу опанувати програми для звукозапису і спробувати записувати музику самій. Ну хоча б спробувати! (посміхається – прим.ред.). Є також велике бажання зробити програму для концерту з симфонічним оркестром.
А не творче? Про що мрієте? Чи вважаєте за краще не мріяти, а ставити собі цілі?
Хотілось би більше подорожувати, і обов’язково повернутись до літератури, яка є моєю професією за дипломом. Мабуть, я не з тих вольових людей, які ставлять цілі і життєві сили спрямовують на їх досягнення. Я лінива мрійниця. Вірю, що мрії керують життям таких як я. Якщо ви чогось дуже хочете, то з вами це неодмінно станеться, рано чи пізно, так чи інакше. Як мінімум ви не зможете робити добре те, чого вам не хочеться, а там і до здійснення мрій недалеко.
Ви відомі не лише своїми чуттєвими піснями, але й впевненою та принциповою позицією. Чи стикалися Ви коли-небудь з проблемами, пов’язаними з відстоюванням власної думки?
Постійно зіштовхуюсь. Але коли за результат відповідаю лише я, і якщо це порушує мої світоглядні принципи, то стою до кінця на своєму.
І наостанок хочу повернутися до початку: на собі Ви відчули, що таке пройти шлях до популярності за короткий проміжок часу, а що Ви можете порадити молодим артистам? Як їм не втратити віру у свої сили та свою музику, пройти шлях до музичних висот, та не втратити голову, опинившись на музичному олімпі?
Не треба намагатися всім сподобатись. Треба робити тільки те, що добре вмієш, але при цьому ніколи не переставати вчитися.
Дякую Вам за цікаве спілкування, бажаю, щоб Ваш шлях завжди йшов лише вперед – тією траєкторією, яка даруватиме натхнення, а Вашим слухачам – чергові музичні подарунки від Вас!
Дякую і Вам!
© Катерина Чернова
Фото: Андрій Максимов, Юліан Кухлевський, Сергій Самонов
Вёрстка:
Качаем PDF-версию здесь: