В рамках Міжнародного дня корупції відбудуться прем’єри перформансів: «Внутрішнє переконання» та «Ресторан Україна», що пройдуть у Києві, Харкові, Львові та Кишиневі.
«Внутрішнє переконання»
Слово «корупція» походить від латинського «com» («разом») та «rumpere» («ламати», «руйнувати»), - що у поєднанні означає порушення деякого порядку. Для чого окремої людини - недостатньо, потрібен співучасник, а в найкращому випадку – ціла мережа, «сім’я», система співучасників, побудована на взаємовигоді та взаємопідтримці. Але дослідження, що лягло в основу перформансу: персональні інтерв’ю, опубліковані матеріали щодо випадків протистояння корупції, дослідження явища в різних історичних, культурних та релігійних площинах, - виявляє ще дещо. А саме: яким може виявитися потенціал окремої людини, яка зважується піти проти системи. Ці люди не подібні до героїв, навпаки: з усіма їхніми слабкостями, неоднозначними судженнями та земними мріями вони постають аж «занадто» людяними.
Суперечливість їхніх характерів дозволяє інакше поглянути на саме явище корупції: через прийняття себе, і всіх проявів «людського», одним із яких є схильність вдаватися до корупційної поведінки. Але прийняти себе – означає і прийняти іншого, інших людей, попри недоступність та незрозумілість їх внутрішнього світу та мотивів. Тільки так стає можливою солідарність. І тільки так «прийняття себе» може стати підґрунтям для зменшення рівня корупції: не за допомогою сплесків народної агресії, прямого насильства чи актів самосуду, а внаслідок ефективного та продуманого протистояння.
Режисер: Павел Юров.
Драматургія і долідження: Павел Юров, Оксана Данчук
Актори: Євген Черников, В’ячеслав Дудко, Анатолій Маремпольський, Дар’я Палагнюк
Художнє оформлeння: Олексій Сай, Світлана Ратошнюк
Світло: Євген Копйов
Музичний редактор: Олег Шпудейко
«Ресторан Україна»
Потреба говорити про корупцію провокує потік свідомості, серію перформативних галюцинацій акторок, де на поверхню виходять дитячі спогади, особисті травми, ідіосинкразії, зізнання, відчуття професійної нереалізованості та безпорадності. Чи є ця неможливість говорити про корупцію - капітуляцією перед поставленим завданням? Чи означає вона прийняття обивательської позиції, з точки зору якої, корупція, звісно, заслуговує на засудження, але своя сорочка – до тіла ближче? Але якщо особисте – це політичне, більше того – це його причина і результат, то чи може бути цей потік особистого – жестом звільнення: від потреби завчати чиїсь слова, від прописаного сценарію, від сценариста, від авторитета, від боса, від Батька? Врешті, саме антиавторитарний мотив, так само, як і антиолігархічний чи патріотичний – часто стає одним із побічних ефектів антикорупційних рухів.
Однак тіло Батька вже давно лежить на столі. Що означає, що сценарію дійсно немає, і фінал – відкритий. А тому вивільнення особистого може стати як жестом прийняття відповідальності, так і захопити собою настільки, що ми й не зауважимо, як місце старого Батька непомітно обійме новий.
Драматург: Діма Левицький
Дослідження: Пьотр Армяновський
Акторки: Ніна Хижна, Оксана Черкашина
Художнє оформлення, звук: Євген Якшин
Світло: Євген Копйов
Вартість квитків: 80 грн
та 50 грн для cтудентів творчіх вузів та пенсіонернів
Адреса: Чернишевська, 13
інформація за телефоном: 099 016 98 55
