Цього разу ми вирішили поспілкуватися з неймовірно талановитим музикантом та гарною людиною. Його зустрічає та проводжає оплесками Європа, про нього, нажаль, ще не так багато знає Україна. Тому ми спробуємо виправити цю ситуацію та розповісти нашим читачам про дійсно талановитого українця, скрипаля-віртуоза Олександра Божика.
Олександре, Вітаю Вас! Розкажіть, як почалась Ваша кар’єра, коли Ви вперше взяли до рук скрипку?
Вперше взяв до рук скрипку ще зовсім маленьким, коли мені було лише 6 років. Мої батьки не є професійними музикантами, але вирішили спробувати «подарувати» музичну долю своєму синові. Як показало життя, цей досвід був вдалим:)
А коли Ви зрозуміли, що саме з цим інструментом хочете пов’язати своє професійне життя?
Не усім дітям подобається класичне мистецтво, зокрема скрипка. Немає нічого веселого в тому, що коли усі твої друзі бавляться в футбол чи в іншу гру, ти мусиш по 8 годин в день займатися музикою. Я був серед таких дітей, але мені вдавалося поєднувати як музику, так і розваги. Тому лише у зрілому віці я зрозумів, що саме скрипка буде моїм майбутнім, що саме завдяки їй я зможу самореалізуватися та збудувати свою кар’єру.
Де Ви здобували музичну освіту та як відточуєте свою майстерність зараз?
Освіту здобував у Львові – навчався спочатку в спеціалізованій музичній школі, потім в музичній академії та аспірантурі. Це досить довгий період в житті – в школі навчався 11 років і в академії 11, тобто щоб стати професійним скрипалем мені треба було навчатися 22 роки свого життя.
Чи володієте Ви іншими музичними інструментами, та чому вибір зробили саме на користь скрипки?
Добре володію грою на фортепіано, це мені допомагає у написанні своїх авторських композицій, а також сам навчився грати на гітарі. Навіть пишу пісні для голосу та гітари, але їх поки чули тільки мої найближчі друзі.
З чого почалася Ваша концертна діяльність?
З виходом на сцену Львівської філармонії, коли навчався на 4-му класі музичної школи. Але це діяльність в класичному напрямку, в шоу все почалося з «Україна має талант». Відтоді вже минуло 5 років, але концертів стає все більше та більше, у всіх точках земної кулі.
А який виступ, на сьогоднішній день, Ви вважаєте найвизначнішим у своїй кар’єрі, і чому саме цей виступ?
Таких виступів насправді є дуже багато, для мене кожен з них важливий. Але визначу три виступи: це – фінал шоу «УМТ», перший шоу-концерт у Львові та виступ у філармонії з концертом Ніколо Паганіні. Після цього виступу я абсолютно не боюся сцени, але це вже зовсім інша історія;)
Славу серед українського слухача та його повагу до Вашого таланту Ви здобули саме завдяки ТВ-шоу «Україна має талант», в другому сезоні якого стали срібним призером. Що Вас стимулювало прийняти участь саме у ТВ-шоу? Чи розраховували Ви на таке визнання публіки, на такий високий здобуток?
Я вирішив спробувати себе в цьому шоу переглянувши перший сезон. Думав, чому б не спробувати? Ради участі в шоу сильно ризикнув, бо на цей час вже мав дуже хороший контракт в Нідерландах, і працював там на хорошій роботі – концерти були по усій Європі розписані вже на 3 роки вперед. Але хотілося щось досягнути на Батьківщині, і як показав досвід – ризик виправдав себе. Бо став популярний також і на Україні. Але до моєї мети ще багато і багато працювати, тому я не зупиняюся ні на хвилинку.
Саме на цьому шоу Ви продемонстрували гру на декількох скрипках одночасно, а також номер, під час якого по черзі обрізають по 1 струні на скрипці, а Ви все одно продовжуєте грати мелодію. Це вже не просто віртуозна гра, а дійсно цікаве шоу! Коли Ви вирішили для себе, що мало просто грати на скрипці, а треба робити з цього ще й цікаве шоу, та що Вас спонукало до такого рішення?
На цьому шоу («УМТ») мало просто грати на інструменті, потрібно людей чимось дивувати. Ось і придумав такі цікаві номери, які усім сподобалися. Трохи було складно щось нове придумати, але мені це вдалося. Після цього я вже поміняв не одну сотню скрипкових струн, та маю в своєму «арсеналі» не одну скрипку. Нещодавно мій рекорд був внесений до «Книги рекордів України», коли я виконав мелодію на чотирьох скрипках одночасно.
Наскільки я знаю, до проекту «Україна має талант» Ви активно співпрацювали з відомим європейським шоу-меном Гансом Лібергом, а після проекту Ви закінчили з ним співпрацю. Тоді це означало, що Ви вирішили для себе підкорювати українського глядача?
Саме так. Ганс дав мені великий творчий поштовх, його шоу дійсно популярне на всю Європу, ми мали сотні концертів разом з ним. Але мені захотілося створити власне шоу, і зараз моє шоу нажаль більш популярне у Європі, ніж у нас, але я впевнений, що зовсім скоро його побачить та почує ціла Україна.
Як вважаєте, яка основна різниця між українським та європейським слухачем? Саме стосовно Вашого музичного напрямку.
У Європі надзвичайно цінується як класична музика, так і скрипкове шоу. А у моєму випадку я вмію це все поєднувати. У нас в Україні чомусь є стереотип, що скрипка – це не є цікаво, молодь не дуже активно хоче відвідувати класичні концерти. Саме з цим я і борюся, виконуючи на скрипці навіть рок-хіти (AC/DC, Nirvana, M.Jackson та інші) і музику до кінофільмів, та створюючи яскраве шоу. Але і не забуваю про класичну музику, дуже часто з різними оркестрами виконую великі класичні концерти.
А щодо різниці в менталітеті людей взагалі – як вважаєте, в чому основна різниця між українським та європейським?
Як на мене, люди практично всюди одинакові. Єдине що, на приватних виступах за кордоном люди ніколи не просять виконати «Мурку» чи щось подібне, у нас це ще присутнє… Але у нас є хороша тенденція, люди масово починають відвідувати джазові фестивалі, класичні концерти – і цим ми зближаємося з європейцями. Що мені подобається в Європі – там коли я починаю виконувати якийсь відомий класичний твір, люди впізнають його відразу і оплесками зустрічають. В нас ще така музика не є широко популярною, але це все питання часу.
Як гадаєте, скільки часу чи чогось іншого ще потрібно українцям, щоб прийти до європейського менталітету, світосприйняття?
Часу ще треба багато, ми йдемо та рухаємося досить малими кроками, але ми рухаємося у правильному напрямку. Нам потрібно вивчати іноземні мови, подорожувати світом та усе найкраще, що ми бачимо – старатися відтворити вдома.
Повернемося до музики. Дійсно, класична гра на скрипці – не дуже популярне в Україні мистецтво. Як вважаєте, що можна зробити для її популяризації в нашому суспільстві?
Я вважаю, що нам потрібно більше її популяризувати як на телебаченні, так і на радіо. Якщо у нас люди дивляться дорогі відео-кліпи з напівоголеними дівчатами, слухаюсь низькоякісну попсу – то що від них можна вимагати? З радіо також непросто – практично немає хвиль, які б транслювали якісну музику. Тому я слухаю виключно інтернет радіо-станції, там крутять якісну музику – таку, як я люблю.
Щодо української музики взагалі. Знову ж таки, Ви можете порівнювати її з європейською, бо немало часу з виступами провели саме за кордоном. Як Ви вважаєте, на якому рівні зараз знаходиться українська музична сфера (музиканти, виконавці) та в яку сторону їм треба вдосконалюватися?
Україна багата на таланти, зокрема класичні. У нас дуже хороша музична школа, є хороші педагоги, вчителі. Але більшість виконавців продовжують навчання за кордоном, тому перспектив у нас небагато. Щодо естрадних виконавців – я не признаю категорично тих, хто співає під «фанеру». Не ходжу на концерти таких «псевдо-артистів». Виключно живий спів, так як за кордоном. Там інші варіанти неприпустимі! Дуже мені подобаються зараз молоді гурти, які співають українською мовою та які пишуть надзвичайно цікаву музику. Перераховувати не буду, але таких гуртів та виконавців стає дедалі більше.
Щодо людей взагалі. До яких людських якостей Ви відноситися з повагою, а які вважаєте негідними?
Не люблю лінивих людей, не люблю людей, які не мають цілі в житті. Також не люблю всіляких «гопників», «рагулів» та неосвічених людей. Пишаюся добрими, мудрими, талановитими та щирими людьми. Стараюся з такими спілкуватися та співпрацювати.
Якими своїми рисами, якостями Ви пишаєтесь, а з якими намагаєтеся боротися?
Кажуть, що головна моя хороша риса – це те, що я завжди добрий та позитивний. Я, в принципі, практично ніколи не нервуюся, не підвищую голос, завжди спокійний. Але тільки в житті, на сцені я – вогонь:)
Як Ви полюбляєте відзначати свята? Чи є у Вас родинні чи інші традиції?
Свята люблю святкувати в родинному колі та з друзями. Традиції нашої України надзвичайно багаті, стараюся їх підтримувати. Цього року з відомими артистами хочемо зробити спільний «Вертеп» та з ним походити по дитячих будинках та принести трохи радості маленьким діточкам.
І наприкінці ще трошки про Вашу професійну діяльність. Із чого зараз складається Ваше творче життя? І поділіться з нами своїми планами на найближче майбутнє.
На даному етапі триває підготовка до великих сольних концертів на сцені Львівської опери, проект називається «Bozhyk Orchestra Show». Цей проект уже успішно триває на європейських сценах, в нас він ще не є популярним. Я зібрав надзвичайно талановитих музикантів, на сцені зі мною як і зовсім маленькі, так вже і професійні артисти. Плюс рок-група, плюс оркестр. Паралельно займаюся класикою, моя основна робота – це оркестр Львівської філармонії. Посада – соліст-концертмейстер оркестру.
Проектів попереду ще планую дуже багато, але часу не вистачає – от зупинити би час, і все спокійно зробити, що запланував:) Але маю багато виступів, в середньому 3-4 на тиждень, тому мушу все встигати робити паралельно.
Дійсно, дуже приємно усвідомлювати, що в нашій країні є такі талановиті люди, як Ви! Крім таланту, в Вас ще є справжня українська душа, і це викликає ще більше поваги. Дякую Вам за цікаве спілкування, бажаю життєвого та творчого натхнення та гарних свят!
Дякую і Вам, бажаю усім Вашим читачам не боятися мріяти, не боятися ризикувати і завжди вірити у свій успіх! І, звичайно, слухати якісну музику;)
(c) KilaV
Читайте также: