Маскова сім’я

Одного літнього дня на Варфломія і Варнаву (24 червня за новим стилем прим.ред.) Омелько Кайдаш вийшов з підземки біля пам’ятника закоханим.

Рухаючись по капілярам асфальтової крові, що їх ніби виштовхувала назустріч Art Area «ДК», розташована на Чернишевській, 13, Кайдаш із сімейством квапились встигнути на о пів на десяту, бо о цій годині розпочинався мотиваційний форум «Імпульс змін», на який усіх затягнув наймолодший Кайдаш – Лаврін.

Похмуре літнє небо сірим байховим саваном затуляло сонечко, пашіло, обіцяло випростатися дощем і давило на голову старому Кайдашу, особливо після вчорашніх посиденьок із кумом в шинку. Голова в Омелька так гуділа, що навіть як у підземці йому трапилася бабця із проханням: «Допоможіть на ліки», набожний старий Кайдаш пройшов повз: «Оце лиха годинонька мені ще тебе принесла». За прикладом батька зробили й жінка із старшим сином. Тільки Лаврін зупинився та дав бабці трохи мідяків.

Спустившись у підвалину «ДК», Омелько, Маруся, Карпо та Лаврін були стрінуті на рецепції. Зареєструвавшись заздалегідь, Кайдаші тепер отримали по бейджику від чарівної молодиці Христини і пройшли у невеличку залу, де вже зібралася купа молоді. Молодь була різношерста, з різних міст, не тільки харків’яни. Молодики в залі пильно слухали когось зі сцени. То до слухачів звертався міністр молоді та спорту, народний депутат України Ігор Жданов. «От казала тобі не теревенити із кумом, запізнилися», – вкорила чоловіка Кайдашиха. «А ну цить, жінко», – відрубив Омелько.

На сцені знаходилися три людини – окрім міністра були присутні також директор програми USAID (абревіатура Агентства США з міжнародного розвитку – прим.ред.), RADA (спеціальна програма за підтримки вищеназваного агентства, ціль якої – підвищити якість роботи Парламенту України – прим.ред.) Ігор Когут та Олена Сотник. Олена – теж народний депутат. В програмці, що видали Кайдашам, була позначена столичним словом «модератор».

Омелько з Марусею Кайдашихою та Карпом чемно всілися на стільцях, що декількома рядками стояли перед сценою, а Лаврін зручно вмостився на велетенських подушках, які були навалені біля стіни.

Міністр розповів про молодіжні центри, про минулорічний форум «Імпульс змін», а наостанок закликав слухачів: «Залишайтеся в цій країні!». Кайдаш зиркнув на сімейство: Кайдашиха пильно оглядала приміщення – вздовж стін стояли столи з їжею, поруч зі столами перебували ввічливі та гарно одягнені офіціянти; Карпо трохи нудьгував та спостерігав, як по синій футболці його сусіда повзе муха; Лаврін уважно слухав доповідь. Міністр закінчив промову та запропонував зробити якесь «селфі». Омелько спочатку перелякався та потім, перехрестившись, і побачивши, що нічого страшного не відбувається, навіть попозував для фото.

Слово підхопила Олена Сотник. Розповіла про цікаві українські стартапи, як то: Prozorro, Prometheus, Radio Scovoroda. Сказала, що ці проекти є «дуже inspiration».

«Дуже що?», – не зрозумів Омелько. «То по-західному натхненні. Так прийнято зараз говорити», – пояснила Омелькові Кайдашиха, бо змолоду була на підробітках у Польщі і трохи знала зарубіжну.

Далі слово взяла Ольга Руднєва, виконавчий директор фонду АНТИСНІД. Почала вона з доповіді про себе, розказавши невеличку історію про свою другу співбесіду в житті і одразу – на посаду директора. «А в мене друга співбесіда була на оператора колл-центру», – ображено протягнув Карпо. «Бо ти – дурень, а то – столиця», – одрізав сину Омелько. Впродовж виступу Ольга розповіла молоді в залі про проблеми інвалідів у візках, розглянула питання гендерної нерівності та тричі згадала Ілона Маска (північно-американський інженер, підприємець та винахідник, мільярдер; засновник компанії SpaceX, яка обіцяє за 10 років відправити людину на Марс – прим.ред.).

Одразу після Ольги слово узяв Сергій Єрін – молодий науковець. Лаврін підвівся з подушок і з інтересом дослухався доповіді про Миколая Павловича Барабашова і Карла Янського, дивився на фотографії чудернацьких телескопів.

Карпові також сподобалося слухати і про унікальний UTR-2 (найбільший в світі радіотелескоп коротких хвиль, що знаходиться у Харківській області прим.ред.) і про бісові пульсари, які щось там випромінюють точніше за годинник. Для старого Кайдаша то була дивина, що космічне чортзна-що може бути точніше за півня.

Трохи згодом присутні заслухали про проривні стартапи від Андрія Музиченко – одного з засновника Mars Hopper (проект, що став «вибором аудиторії» в хакатоні («хакерському марафоні») NASA «Space Apps Challenge» прим.ред.). Андрій розповів про особливості хакатону та знов декілька разів згадав Ілона Маска.

«Та хто такий той клятий Маск? Чи на ньому світ клином зійшовся?», – обурився Омелько. «Нехай би он про кума розповіли, набожна та працьовита людина ж і до церкви ходить, і стельмах ладний. Знов таки, чаркою перцівки завше пригостить, як бо зайдеш до нього».

Карпо вже знову почав нудьгувати, в Омелька ще дужч гуділа голова, аж тут вийшов на поміст представник мистецтва – Ігор Ключник, актор та засновник театру «Прекрасные цветы». Актора старий Кайдаш відмітив одразу – так легко, невимушено тримався Ігор на сцені. Ключник розповів про гастролі із театром, про театральну бурсу «Тесто». Побачивши, що глядач трохи затомився, Ігор запропонував зробити зарядку, постискавши руки. Лаврін із задоволенням повторював за актором, помічаючи, що то й діло осміх злітав з уст присутніх у залі і ніби витав по залі.

Після коротенького підобідку настав час другої сесії, що її Кайдашиха представила Омелькові як «динамічний бріфінг». «Чи ти не соромишся святого сонечка на небі, стара, такі слова казати на Варфоломія», – чортихнувсь Кайдаш.

На сцену вийшли все та ж Олена Сотник, до якої долучилися кремезний як дуб Борислав Береза (безпартійний народний депутат України прим.ред.), тендітна Анастасія Дєєва (заступник міністра МВС прим.ред.) та справжній козак Вадим Васильчук (депутат Київської міської ради прим.ред.).

Трохи дивакувата, на думку Кайдашихи, Ольга Руднєва утнула штуку. «Кажуть, що людина, яка не бачить, більш відкрита до зовнішнього світу», – сказала вона. «Зараз ми зав’яжемо очі нашим представникам влади, і кожен з вас зможе задати їм питання».

Карпо разом з трьома волонтерами міцно зав’язав владові очі шаликами, і депутати почали відповідати на питання з залу. Омелька тут зовсім зморило і він трохи придрімав.

Снилося йому страхіття – немов отой небожий Ілон Маск з червоними очима, дмухаючи полум’ям, оженився на Кайдашисі, разом із кайдашевими синами сів на палаючий деркач і вчотирьох вони полетіли на Марс за сигналами пульсарів. Тут Омелько прокинувся на декілька хвилин і почув Анастасію Дєєву: «...перед країною вже зараз треба ставити максимальні задачі. І нам потрібно замислюватися над космічною програмою». Омелько пригадав бабусю в підземці, осоромився, що не дав старій грошей, та й задумався собі: чи жебракувала б бабця, якби знала, що живе у державі з космічним майбутнім? Та наслідки вчорашньої кумової перцівки збороли старого Кайдаша, і він знову провалився у міцний сон, хоч у вухо бгай.

Карпо вже збіг з форуму, бо дружина Мотря дуже хотіла потрапити до Арт-заводу «Механіка» на Atlas weekend pre-party, і він не бажав вислуховувати од жінки «сім мішків гречаної вовни» за спізнення.

Кайдашиха вже теревенила біля столу з якоюсь молодкою. Лавріну, тим часом, сцена з зав’язаними очима нагадувала якийсь 40-хвилинний допит на каналі «Аль-Джазіра», а не спілкування з представниками влади, проте він отримав для себе купу цінної інформації. Особливо запам’яталася наймолодшому Кайдашу розмова про книги та про список літератури, що його треба почитати. Після запитань учасники розійшлися.

Настав час полуднувати. Омелько прокинувся за такої справи і разом із залишившимися Кайдашами скуштував хліба з начинкою. Кайдашиха називала той хліб «сендвіч з FreshLine». Сама стара ще й почастувала себе чаєм Greenfield з мелісою. На столах були і круасани з кремом, і печиво, і кадівби з соками.

Після обіду розпочалося так зване «Інтро про позиціонування України у світі». Розпочалося воно з того, що Анатолій Амелін (співзасновник Українського інституту майбутнього прим.ред.) запитав, в кого з чим асоціюються відповідно Італія, Японія, Франція. Потім запитав про Україну. А ще згодом запросив за 5 хвилин написати в соцмережах 5 асоціацій з Україною взірця 2035 року і помітити хештегом. Старий Кайдаш не тямив, що воно таке «хештега», та зрадів насталим 5 хвилинам тиші.

Потім були презентації, присвячені позиціонуванню Україні в світі, що сподобалися Кайдашисі. Виступила Христина Доценко з очима блискучими, як терен, облитим дощем; Дмитро Соловйов тішив гуморесками у презентації; Яна Гедерим була в такій чудовій вишиванці, що, на думку Кайдашихи, не вистачало тільки намиста з дукачем для звання найгарнішої дівчини вечора.

Ще була коротенька перерва, і за нею виступати вийшли інші молодики. Запам’яталася Кайдашисі розповідь Тараса Ковалика про відновлення бійців АТО, адже під час неї, як отой вірус, на екрані з’явився сам президент із підозрілим поглядом.

В старого Кайдаша зовсім розболілася голова. Почав було він збирати своє сімейство додому, та Кайдашиха вже жалілася у кутку Олені Сотник за життя, а Лаврін одмахнувсь од батька дуже вже уважно дочував Дар’ю Сєдих (організатор «Імпульсу змін» – прим.ред.) і виступаючих, та й все одно збирався молодий Кайдаш ще встигнути на День музики послухати гурт MORJ біля підземки.

«Та щоб вас забрав отой Маск, вороже плем’я!», – плюнув Омелько та вийшов з підвалини, мружачись після пітьми на затягнуте хмарами, ніби тканкою, небо.

Ще постояв декілька хвилин старий Кайдаш, пильно вдивляючись в плакат з написом «Без ВІЗ», а потім почвалав по вулиці босими ногами, намагаючись знайти шинок.

Іван Нечуй-Левицький,

примітки – © Charles d`Hevrais.

Джерело фото: https://www.facebook.com/impulszmin/


Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *