Безмежні романтики

Нащо тобі моє серце,

Нащо тобі моя душа…

19 жовтня запам’ятається харків’янам та гостям міста не тільки гарною погодою, яку принесло «бабине літо», а й яскравим виступом гурту «БЕЗ ОБМЕЖЕНЬ» у арт-клубі «Корова». На стінах закладу багато фотографій відомих українських музикантів, бо жива музика є невід’ємною частиною інтер’єру. Що стало прикрасою сьогоднішнього живого вечора – побачимо далі.

Зала вщент наповнена людьми, що чекають на своїх улюбленців. Четвірка музикантів на сцені, лідер гурту Сергій Танчинець бере слово. Він висловлює співчуття з приводу страшного ДТП, яке сталося 18 жовтня у Харкові на вулиці Сумській, та закликає публіку вшанувати пам’ять загиблих хвилиною мовчання. Цей жест дає зрозуміти, що Сергій слідкує за подіями в Україні. Живі повинні робити висновки та протидіяти свавіллю на дорогах.

Лідер гурту розповідає, що тільки-но закінчився весняний тур, а зараз вже наступний. «БЕЗ ОБМЕЖЕНЬ» розпочинає виступ з композиції англійською мовою. Сет-лист продовжується запальною «Без неї ніяк» та ліричною «Тону». Початок і одразу хіти? Чого чекати далі? Слухачів п’янить «Налий мені вина». Пісня «Зима» продовжує тему стосунків між чоловіком та жінкою. Присутні уважно ловлять кожен рух музикантів, дехто пише ексклюзивні відео або робить фото.

«Що відбувається, чого ви такі тихенькі? Ні, ви чарівні!», – звертається фронтмен гурту до аудиторії. Звучить пісня «5 хвилин», від якої присутні на танцполі шаленіють не менш, ніж від попередніх, бо чуттєве соло скрипки не лишає байдужим нікого. Знову жарти, загравання з дівчатами. Слід зазначити, що сьогодні у залі прекрасна половина переважала над сильною.

Сергій згадує свята, які припадають на 14 жовтня, вітає присутніх зі святом Покрови, Днем захисника України, Днем українського козацтва та Днем створення УПА. Незважаючи на те, що більшість пісень гурту «БЕЗ ОБМЕЖЕНЬ» про любов та на вічні теми, чоловіча тема займає значне місце у творчості. У підтвердження цього лунає композиція «Найби вже весна». «Згадаємо тих, хто воює. Побажаємо, щоби вони повернулися живими», – каже Сергій.

Концерт сприймається не інакше як домашні посиденьки, бо раз-по-раз лідер гурту «БЕЗ ОБМЕЖЕНЬ» спілкується з публікою «Корови». Він висловлює слова подяки присутнім у арт-клубі. Згадує медійних партнерів, зокрема талант-шоу «Х-фактор». Харківський «Імпульс-фест», за словами Сергія, є одним з кращих фестивалів нашої країни. «Ви робите нас щасливими!», – звертається фронтмен до слухачів. На знак вдячності грає пісня «Твої очі».

«Дякуємо, Харків! Ви прекрасні просто», – підсумовує виступ лідер «БЕЗ ОБМЕЖЕНЬ». Він представляє учасників гурту. Аудиторія волає до продовження і вигукує: «На біс, на біс!». Наче у караоке, Сергій збирає побажання слухачів, але гратимуть музиканти те, що заплановано. Три кити, які можуть зробити вдалим будь-який концерт гурту, незалежно від місця та часу, – «Тону», «Хочеш» та «Без неї ніяк». Саме ці композиції знову заставляють кожного з присутніх у залі ще раз поринути в океан невигаданих почуттів. Перед виконанням останньої пісні фронтмен запрошує на сцену майбутнє України – дітей, які присутні у залі. Це дуже зворушливо та запам’ятається надовго, а, значить, концерт вдався!

Трохи перевівши дихання, музиканти вийшли до аудиторії на автограф- та фотосесію. По завершенні, «ІМХО» взяв інтерв’ю у лідера гурту «БЕЗ ОБМЕЖЕНЬ» Сергія Танчинця. Що з цього вийшло – читайте далі.

Сергію, вітаю вас у Харкові. Ви, здається, вже втретє у арт-клубі «Корова»?

Вчетверте. Якщо у Харкові, то вже, навіть, вп’яте.

Давайте згадаємо початок вашої творчості. На кого орієнтувалися, на кого хотіли бути схожими?

Це був 1999 рік, я не знаю, на кого ми хотіли бути схожими. Можливо, трошки на Metallica, інколи на Korn, можливо, трошки на «ВВ», «Океан Ельзи», «Скрябін» вже тоді був (посміхається – прим. автора). По-чесному, ні на кого не хотіли бути схожими, грали те, що хотілося. Зібралися у 1999 році, почали, а далі вже – як карта ляже.

2016 рік. Ваша участь у талант-шоу «Х-фактор». У кого з’явилася така ідея, вагалися чи ні?

Ідея з’явилася у кастинг-менеджера «Х-фактор». У них є таке завдання: шукати гурти, які можуть прийняти участь у шоу. Так вийшло, що нас запросили, а ми не знайшли причини відмовитися.

Що винесли для себе за час участі у проекті?

Досвід максимально позитивний. Всім раджу, хто думає – йти чи не йти на «Х-фактор». Можливо, ще буде дев’ятий, десятий, зараз – восьмий. Я раджу усім артистам, або тим, хто вважає себе артистами, обов’язково спробувати себе на якихось талант-шоу. Це такий лакмусовий папірець вашої звитяги, ваших можливостей. Відчуття позитивні, нам дуже сподобалося.

Якщо згадувати ваші численні виступи, де більше сподобалася публіка, організація?

Мене часто запитують: «Яке місто ваше улюблене з виступів?». Я завжди відповідаю, що мій фаворит те, де я знаходжусь зараз. Вчора було те місто, сьогодні це – Харків, завтра буде Київ, післязавтра – інше місто. Завжди приємно спілкуватися з людьми на наших концертах. Все душевно, максимально близько. Ми намагаємося спілкуватися з людьми, як з друзями на вечірці. Тому нам завжди, всюди подобається, нема міста, у якому нам не подобається.

Ви є соціально-активним гуртом. Розкажіть про цю діяльність.

Таким гуртом нас можна було би назвати, коли би ми узяли зброю до рук та пішли воювати на Схід. Дії, які ви називаєте соціально-активними, – це must have. Тобто це мусить робити кожна людина у нашій країні. Все, щоби наша держава стала кращою. Якщо ти не на фронті це робиш, то роби за станком, у офісі, за кермом автобусу чи тролейбусу; якщо ти любиш цю державу, то роби все, що від тебе залежить, і не ний. Тобі щось не подобається, то бери і змінюй цю державу. Якщо ти не любиш цю країну, то збирай речі, їдь у ту, де тобі подобається, і там не ний. Живи там, де тобі добре, щоби твоє навколишнє середовище ставало кращим. Головне – не ний, щось роби! Я немало де був, але люблю Україну. Мені там подобається, та повертаюся сюди. Я сподіваюся, що буду жити тут своє довге життя. Буду робити все, щоби ця країна ставала кращою, і не буду нити. Чого і вам бажаю! (посміхається – прим. автора)

З ким би хотіли на одній сцені заграти?

Є ще такі люди живі, але багато з них вже померло. Це топові артисти світові.

А з українських?

Мені приємно зустрічатися з людьми на фестивалях. Я всіх люблю, мені з ними прикольно. Дуетів поки не плануємо, якщо будуть, то я дам вам знати про це. Поки що ми займаємося туром, потім будемо займатися новим альбомом. Є молоді артисти, наші друзі, з якими би теоретично хотілося зробити дует.

Який портрет слухача гурту «БЕЗ ОБМЕЖЕНЬ»?

Це прості люди, які відчувають життя кожною клітинкою своєї шкіри. Вони відкриті до спілкування, вони усміхнені. Півгодини можуть радіти й сміятися, а потім під якусь пісню взяти та заплакати. Це такі люди, як ми. Я впевнений, що більшість людей, які живуть у цій державі та на планеті, – вони такі. Щирі люди, що вміють переживати або згадувати емоції, які вони переживали колись, та переживати їх знову на концертах гурту «БЕЗ ОБМЕЖЕНЬ», якихось інших гуртів. Прості люди, які хочуть жити тепер, відчувати тепер і сьогодні.

Мабуть, ті самі люди дають вам натхнення робити таку чуттєву музику.

Натхнення – це така штука вередлива та вибаглива. Його треба інколи примусово втримувати в собі або ловити. Мене надихає навколишній світ, звісно, надихає моя родина. Прекрасна дружина, прекрасна донечка, мої батьки, мої друзі, люди, з якими я спілкуюся кожен день, гурт «БЕЗ ОБМЕЖЕНЬ», люди, до яких я виходжу на сцену. В більшій чи меншій мірі. Мене надихає життя, у якому я живу, воно мені подобається: воно не є занадто легким чи занадто складним, воно є зрозумілим. Певно, так живе кожен з нас. Натхнення є штука витончена, треба вміти з ним працювати, я намагаюся працювати, щоби було добре.

Неважливо: англійською чи українською мовою «БЕЗ ОБМЕЖЕНЬ» виконує свої пісні. Творчість гурту несе справжню безмежну романтику. Шалена енергія та відкритість до аудиторії на кожному концерті – ось те, що подобається слухачеві та виокремлює «БЕЗ ОБМЕЖЕНЬ», роблячи його цікавим та несхожим на інші, імхо.

© Олег Пічугін

Фото: Анастасія Деркач