Вокальний талант, талант артиста у багатьох дорослих зірок проявляється ще у дитинстві. Але самого таланту недостатньо для успіху. А ось, що треба робити, як розвивати свої здібності та що чекає на юного артиста на початку його творчого шляху – про це та інше ми вирішили поспілкуватися ще з маленької зірочкою, але яка вже встигла гучно заявити про себе на відомих європейських конкурсах, в гостях у журналу «ІМХО» – Анна Трінчер.
Анно, вітаю Вас! В якому віці Ви почали співати? Це було власне бажання, чи скоріш настанова батьків, які відправляли Вас на вокальні екзерсиси?
Доброго дня! Музика була моїм хобі з дитинства, хоча паралельно були зайняття з художньої гімнастики, образотворчого мистецтва та у театральні секції. На той час, музика не була моїм конкретним вибором, все прийшло само собою – я співала та танцювала 24 години, 7 днів на тиждень. Коли слухала радіо, то завжди запам’ятовувала мелодію, і слова пісні приходили на думку самі собою, що приємно дивувало мою маму. Десь в років 6, я вирішила поздоровити свою подругу незвичним подарунком – піснею, з цього моменту все і закрутилося: спочатку хор, потім навчання в музичній школі за напрямом «Бандура» та паралельно зайняття з естрадного вокалу. З кожним роком це переростало з хобі в невід’ємну частину мого життя.
На якому етапі Ви вирішили для себе, що бажаєте займатися музикою професійно, що хочете стати артистом?
Чітко пам’ятаю цей момент, у віці 9 років, я йшла до музичної школи на заняття по бандурі та дала собі обіцянку – «Колись я буду стояти на великій сцені, з тисячною публікою у залі, з яскравими софітами, направленими на мене, та професійним звуком». Тоді це бажання наче загорілося в мені з нестримною силою. З цього моменту, крок за кроком, я почала перетворювати свою мрію в реальність.
Якими були Ваші перші кроки у цьому напрямі? Ваші перші конкурси?
Спочатку це були виступи з хором по дитячих будинках, потім – творчі вечори сольно та колективно з бандуристами. З 10 років я почала приймати участь у вокальних конкурсах, таких як «Сонце за нас», «Київ Art Time», «Зірка Fest», «Соловейко України», «Комодні веснянки», та багато інших .
Скільки часу, на сьогоднішній день, займає у Вас діяльність, пов’язана з музикою? Та з чого вона складається?
Це – і репетиції, і виступи, і процес підготовки до виступу, і емоційне налаштування, і певний настрій до кожного окремого твору. Бувають ситуації, коли в певний час я готуюся до декількох конкурсів одночасно і мені це до вподоби, мені подобається відчувати дух конкуренції, тому я дуже часто приймаю участь саме у конкурсах та різних вокальних шоу.
Які труднощі трапляються на Вашому творчому шляху?
Найголовнішою складністю в моїй діяльності є відсутність натхнення. Звичайно це буває, коли ти не досягаєш того результату, на який був націлений. В ці хвилини наступає період переосмислення та творча пауза. А також – фізичні моменти, наприклад, застуда. Нажаль, в моєму випадку, це дуже часто буває в найвідповідальніший момент.
Повертаючись до натхнення. Що є його джерелом для Вас?
Натхнення… Хм… Це окрема тема. Коли є натхнення, можна і гори звернути. Коли у мене є натхнення, я пишу пісні, вірші, співаю, танцюю, можу малювати… Коли є натхнення, хочеться творити, проживати кожну хвилину і не хочеться втрачати жодної секунди. Але натхнення так просто не приходить, іноді це може бути і природа або деяка місцевість. У натхнення немає розкладу. Воно може прийти і вночі, і о п’ятій ранку. І що робити? Ти прокидаєшся и прямуєш творити, не дивлячись на час.
Чи виникає у Вас часом бажання закинути музику та зайнятися зовсім іншим?
Іноді таке буває, в цей момент я переключаюсь на інше заняття – наприклад, монтування відеокліпів, які я знімаю під час своїх виступів, конкурсів, поїздок за кордон, та розміщую їх на своєму YouTube каналі.
Якою Ви бачите себе через 5, 10, 15 років?
Через 5 років – я бачу себе таки на сцені. Я бачу публіку, яка надихається моєю музикою, я чую себе по радіо.
Через 10 років – я бачу багатотисячну публіку, я бачу, як великими тиражами продаються мої альбоми.
Через 15 років – я бачу багатомільйонну публіку на моєму сольному концерті, я бачу, як по всьому світу розкуповуються мої альбоми.
Що саме приносить Вам задоволення у музичній діяльності?
Коли дійсно, в кінцевому результаті, виходить якісний продукт, який подобається всім: глядачам, прихильникам, викладачу, мамі та мені. Коли дійсно я бачу інтерес у слухачів, коли словами пісні вдається змінити свідомість людини та світ на краще.
Як Ви сприймаєте критику?
З уст людини, яка розуміється на музиці, – прислуховуюсь та беру до уваги. Зі сторони моїх прихильників – ціню. В моєму житті є два найголовніших критика – це мама і викладач по вокалу, їх думці я завжди довіряю.
Як впливає Ваша музична діяльність на спілкування з однолітками?
Після конкурсів, виступів або участі у шоу чи програмах, мені до соціальних мереж надходить велика кількість листів з подякою, побажаннями, присвячують мені вірші, пісні, надсилають відеопривітання або фан-арти з моїми фотографіями, що не може не радувати.
Розкажіть нам про свою участь у ТВ-проекті «Голос. Діти» – до якого етапу Вам вдалося дійти? Та який досвід Ви отримали на цьому конкурсі?
Цей проект для мене найзапам’ятовуючий, найемоційніший та був вдалим творчим початком 2015 року. Пісня «Щедрик» у виконанні учасників проекту «Голос. Діти», в тому числі, і мене, яка звучала на провідному каналі країни, подарувала мені маленьку впізнаваність, а із стартом проекту – популярність. Повідомлення до соціальних мереж приходили тисячами. За час проекту заявок на підтвердження до кола друзів прийшло від 15-17 тис. людей.
Думаю, саме завдяки цьому проекту я стала популярною серед однолітків в нашій країні. Мене почали запрошувати на різні заходи, в тому числі, і для озвучування фільмів. Я завжди мріяла мати певне коло слухачів, які і в вогонь, і в воду будуть зі мною і будуть мене підтримувати. Вважаю, що такі проекти дуже потрібні нашому поколінню. Ось так може змінитися життя в один момент. Не думайте, що це мені впало з неба, що це вдача. Ні! Це праця, і дуже кропітка.
І, звичайно, цікаво дізнатися про Ваш виступ на дитячому музичному конкурсі «Євробачення». З якою композицією Ви представляли нашу країну? Які емоції наповнювали Вас до, під час та після виступу?
Про «Євробачення» я можу розповідати годинами. Пісня «Почни з себе» написана у співавторстві з Вадимом Лисицею та співачкою Alyosha – на актуальну проблематику сьогодення. В пісні йде мова про людей, які розуміють та люблять один одного. Згадуючи цей конкурс, передивляючись фото, сльози виступають із очей, в голові стільки спогадів, а в душі ностальгія. Я, правда, ніколи не відчувала настільки різних емоцій.
Я плакала і сміялася, раділа і переживала. В конкурсний день я дуже хвилювалася, так я ніколи не хвилювалася раніше. В залі було стільки глядачів, що думки плутались самі собою. Я хвилювалась за все і всіх: за близьких, за друзів, які приїхали підтримати мене, за техніку, яка чекала мене на сцені, за інших конкурсантів, за свій голос, одним словом, перерахувати не можу все.
Коли я вийшла на сцену, то почула, як публіка в залі вибухає від аплодисментів. Я зрозуміла, що повинна зробити не просто на відмінно, а максимум, тому що мільйони людей дивляться і вірять в мене.
Після оголошення результатів я дуже була засмучена, я плакала, думки плутались, в голові тисячу питань. Відкривши свою сторінку в соціальній мережі, я була шокована, – скільки теплих слів, слів підтримки та обурень було щодо мого місця в таблиці конкурсантів. В цей момент я звільнила свою голову від думок та питань, мені було просто добре, тому що у мене була велика дружня родина, яка підтримує мене по всьому світу.
Як Ви вважаєте, над чим треба працювати, щоб стати справжнім Артистом?
Ооооооо, це наполегливість, старання, отримання нових знань, навичок та постановка реальних цілей на майбутнє.
Дякую за цікаве спілкування, бажаю, щоб Ваш творчий шлях був наповнений перемогами та, звичайно, задоволенням!
Повністю з Вами згодна, якщо ти отримуєш від своєї роботи задоволення, тоді ти не даремно витрачаєш свій час. Дякую і Вам за цікаву розмову, і за побажання!
© KilaV
Читайте также: